[Бібліотека] Вечный | Стратегічне мислення та хто такі лідери

Привіт друзі!

Продовжую ділитися враженнями від книжки Романа Злотнікова - Вічний.

Що зацікавило:

... Раньше он просто свалился бы на планету, выпустил кишки барону, стараясь, конечно, чтобы не пострадало слишком много «черноногих», но особо не сожалея, если б такое случилось, и исчез бы отсюда, абсолютно не думая о том, что упавшую власть попытается поднять слишком много рук и на Варанге может начаться кровавая междоусобица. А сейчас он торчит на планете вот уже больше полугода, и все лишь для того, чтобы этого не произошло. Хотя свои собственные проблемы он мог бы решить за пару дней. ...

Тут гарно порівнюються два варіанта мислення: стратегічне і тактичне. Звісно є доповнення гуманністю та турботою про ближнього, але я більше акцентую увагу на тому, на скільки кроків наперед йде продумування ситуації.

Так, колишній Ів мислив тактично: у нього є завдання поквитатися з бароном, відповідно він може прилетіти, перерізати йому горло і полетіти собі. Відповідно є конкретне завдання, а далі йде аналіз як саме його реалізувати.

Проте, новий Ів усвідомлює, що зі стратегічної точки зору, це майже нічого не змінить для таких людей, які постраждали від руки барона (в тому числі Ів), оскільки його місце займе новий барон, а у процесі постраждає дуже багато простих людей, можливо навіть більше, ніж без його (Іва) втручання.

Доволі гарний приклад мислення на перспективу та аналізу, чого насправді хочеться отримати 😊

І декілька слів про лідерів та їх ознаки

... Прежде Ив и думать не думал, что может командовать чем-то большим, чем тремя, самое большее – пятью десятками донов абордажной группы, которым зачастую требовалось просто дать команду, а что и как делать, они уже знали сами, а теперь вот двигал сотнями людей, зачастую даже не осознающих, что они действуют по чьему-то плану, а не просто подчиняясь неумолимым обстоятельствам. Но не это удивляло Ива больше всего. Первые два месяца он в сопровождении охотника по прозвищу Трезубья Губа – его так прозвали еще в детстве, когда детеныш трезуба порвал ему лицо, – мотался по расположенным у леса деревням, выискивая недовольных, агитируя против барона и рассылая гонцов в другие селения. И только когда барон разместил повсюду гарнизоны мулинеров и походы Ива стали небезопасны, правда скорее для его сторонников, абсолютно незнакомых с основами агентурной работы, у Ива появилось наконец время, чтобы спокойно поразмышлять и припомнить все, что с ним произошло. Тогда-то он и обнаружил нечто странное в том, как к нему относились встречавшиеся ему люди. Все началось с того момента, как он улетел с Рудоноя. Кого бы он ни встретил после этого, все, как один, почему-то мгновенно признавали за ним неотъемлемое право командовать и распоряжаться. Ничего похожего на подобное отношение Ив не чувствовал, даже когда был командиром абордажной группы. Там это право он приобретал как бы на время, пока был командиром по должности. Но и Иреноя, и Уэсида, и Ахмолла Эррой, и даже такой индивидуалист, как Трубач, и множество его собеседников-крестьян вели себя так, словно знали – это право принадлежит ему изначально, и не имеет значения, кто он и что он. А Ив постоянно подчеркивал, что он всего лишь посланник Трубача.

Тут якраз наводиться аналіз із середини, як людина себе почуває, коли вона є лідером, свідомим чи ні, це вже не принципово.

Оскільки ми тваринки соціальні, то ми підсвідомо (а у декого і свідомо) тягнемося до сильніших, які здатні захистити і скоріше це зроблять. А оскільки це підсвідома штука, то вона і використовує для аналізу дуже багато факторів, які свідомість проаналізувати наразі не здатна, тому і виловлює з багатьох людей навколо лише конкретних поодиноких, від яких віє силою (можливо впевненістю у собі, тощо). Ось і наша підсвідомість аналізуючи багато факторів приходить до висновку, що ось ця людина цілком можливо лідер (сильна людина). Відповідно ми автоматично відносимося до цієї конкретної людини на порядок інакше, ніж до багатьох інших навколо...

Чи можна цьому навчитися? - Складно сказати. Думаю, що частково можливо. Не дарма ж у багатьох джерелах кажуть, що потрібно працювати над собою, розвиватися, ставати сильнішими, тоді і люди потягнуться, оскільки будуть відчувати, що у цієї людини є стержень. Який вона сама у себе сформувала.

Якось так 😊