tinochka
5 лет назадСерпень — пора зорецвіту
В оксамиті серпневого неба
Сяють дивних зірок міріади...
І лечу я босоніж до тебе,
Мов в обійми чарівного саду...
М'яко стелються трави під ноги
В мерехтливо-смарагдовім цвіті...
Я давно вже не знала такого
Божевільно-щасливого літа!!!
Щось тихенько наспівує вітер,
Пригортаючись спрагло до мене...
Рук пестливо торкаються віти
Молодого завзятого клена...
Нині серпень — пора зорецвіту
Надзвичайних небесних півоній!
Та зірки покидають орбіти -
І сягають в розкриті долоні.
Долетять — і бажання здійсняться!
Оживить почуття душ озерця!!!
Бо мені кожен рік — дев'ятнадцять,
І кохання не йде з мого серця!!!
ГАРНОГО ВАМ НАСТРОЮ, ЛЮБІ ДРУЗІ!
С теплом душі, ваша @tinochka - Валентина Бородай
Зображення з фонду інтернету